Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Будённовск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Хэй, парниша, приготовься услышать самый дикий рассказ из жизни наркомана-комика! Я тут не просто наркоман, я чалый наркоман, который спит с закладками под подушкой. И вот как-то раз я решил стать мамкиным хакером, да таким, чтоб сам Закрытый Клуб Марксистской Школы Злодеев мне завидовал!

Всё началось с моего жуткого ганджубаса – марихуаны. Я стал замечать, как мой жизненный драйв становится все более тусклым, как будто меня начали травить хреновыми подделками. Решил я взять дело в свои дудки и найти что-то новенькое, чтоб вернуть себе мощный хай!

Загуглил я, загуглил, и наткнулся на закоулки интернета, где продавались самые крутые лекарства без рецепта. И тут я наткнулся на свой главный штакет – глотнул дозу чистого кодеина! Этот сироп вкусен как малина, но работает сильнее допинга на олимпийских играх. Я был на пике своего наркотического вдохновения, готовый разобраться во всем и стать самым грозным мамкиным хакером!

Конечно, первой же своей задачей я поставил ограбление ближайшей аптеки, ведь там ведь настоящая медицина – барбитураты! Но, блин, оказалось, что воровать – это не моя стезя. Меня сразу вычислили, и я оказался на долгих шестерках в бутылке ирландского виски, а потом и в клетке какого-то арктического зверя. Я решил искать пути попроще и потише. Мой следующий шаг – создание своего закрытого клуба мамкиных хакеров, где мы бы обменивались самыми дерзкими идеями и безудержной фантазией.

Под псевдонимом Кодинер очутился я на самом крутом незаконном форуме, где обитали только гении наркотической хакерской мысли. Там я познакомился со своими братьями по секте и научился всем хакерским фокусам. Мы обменивались лайфхаками по использованию промышленных степлеров и ударных дрелей в целях электронной преступности.

Мы хищники ночи, ковыряемся во внутренностях компьютерных систем, ищем все заковыристые джунгли инфор-бетонного джунгля. Однажды нашелся у нас супер-мега-чёрный код, дающий владельцу возможность немедленно полететь на Луну на рогатом носороге.

Спустя пару часов я вещал своим друзьям по планете, что я – мамкин хакер, а они – просто школьники. Им ни за что не понять, как я тушил весь Интернет на несколько минут одним нажатием пальца. Го молодежная революция, бро!

Но однажды наш клуб столкнулся с настоящей неприятностью – наши закладки попали в не те руки. Оказалось, что один из наших «друзей» оказался шпионом из Администрации Интернета! Вот тебе и конспирология, бро! Он развалил наш план создания мастерской по плетению угольных гирлянд из брошенных закладок.

Нам пришлось бросить наш клуб и бежать со всех ног, чтобы не попасться им на глаза. Так закончилось мое краткое и невероятно яркое путешествие в мир мамкиных хакеров. Теперь мне остается только смотреть на закладки, лежащие под моей подушкой, и мечтать о новых приключениях. Но я знаю, что обязательно найдутся более чалые наркоманы, которые возьмут эстафету и продолжат дело мамкиных хакеров!

И помни, братишка, что в нашем хейте к жизни – весь чарм молодежного наркомана. Ты можешь быть крут в своей субкультуре, но не забывай, что всегда найдутся еще круче и чалящие! Будь в трэнде, хэшир! Живи и наслаждайся каждым моментом своей наркоманской долбежки!